Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. І грім біди не б'є. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою.
Божкарь, -ря, м. Ханжа, святоша.
Відпекуватися, -куюся, -єшся, сов. в. відпекатися, -каюся, -єшся, гл. Отдѣлываться, отдѣлаться. Живуть вони собі поки що нічого, та як вона відпекається від його.
Зопочинок, -нку, м. = спочинок. Чорним очам спання нема, ніжкам зопочинку.
Ли́скавка, -ки, ж. 1) = блискавка. 2) Одно зерно блестящихъ бусъ, бусина блестящая.
Рівнісінький, -а, -е. Совершенно гладкій,, с. прямой, с. равный.
Роздратовувати, -вую, -єш, сов. в. роздратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Раздражать, раздражить. Мати думали мене налякати, та тільки гірше мене роздратували.
Рухомий, -а, -е. Движимый. рухоме добро. Движимое имущество.
Сопівка, сопілка, -ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Ум. сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце.
Стішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)!