Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тямучий

Тямучий, тямущий, -а, -е. Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 303.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЯМУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТЯМУЧИЙ"
Вислуженька, -ки, ж. Ум. отъ вислуга.
Горідчик, -ка, м. Ум. отъ город.
Завалькува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Замазать глиной стѣну.
Замазу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Запачкаться.
Захвилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Заволноваться.
Здиха́ночка, -ки, ж. Ум. отъ здиханка.
Перескочити Cм. перескакувати.
Понакипати, -паємо, -єте, гл. Накипѣть (во множествѣ).
Углина, -ни, ж. = вуглина. Ум. угли́нка.
Цмоковик, -ка, м. Насосъ. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТЯМУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.