Дога́на, -ни, ж. 1) Порицаніе, хула; упрекъ. Догана мудрого більше стоїть, як похвала дурного. 2) Недостатокъ, порокъ. А що мені за догана, що я руда та погана — за те мій батько багач. Дога́ну да́ти. Осудить, охулить, упрекнуть, найти недостатокъ. Козаченько за дівчину та три копи дав та щоб її ніхто не займав, ніхто не займав, за ручку не взяв, перстеня не зняв і догани не дав. Що Лукенька у батенька дитина була, усім вона парубочкам догану дала. Свита добра, ніхто догани не дасть. Ум. Дога́нка, дога́нонька, дога́ночка. Любить тебе отець, любить тебе мати, тільки тобі доганочки, що ти небагатий. Тільки тобі доганочки, що ти не чорноброва.
Звича́йність, -ности, ж. Вѣжливость, приличіе. Звичайного звичайністю вітаю, хто входе гордо, — згорда зустрічаю. Для звичайности. Изъ вѣжливости.
Каплі Cм. капель.
Косорий, -а, -е. . косо́ра вівця́ Овца съ рогами, похожими на косы.
Повбивати, -ва́ю, -єш, гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати... От наші їх повбивали... і повернули додому.
Притарабанитися, -нюся, -нишся, гл. Притащиться. Ще вигадай що! — крикнув Ясь: та нас люде обсміють, як ми притарабанимось з качками та з индиками.
Скориночка, -ки, ж. Ум. отъ скорина.
Фільварок, -рку, м. Ферма, загородный домъ. Тепер би нам наперти.... на панські замки, на двори й фільварки.
Хвортуна, -ни, ж. Судьба, фортуна. Ой я б, мамо, не тужила, а Бога молила, щоб моєму козаченьку хвортуна служила. Ум. хвортунонька.
Широчиня, -ні, ж. = широчінь.