Безувірний, -а, -е. 1) Невѣрный, басурманскій. Оддав його в ярмо поганцям безувірним.
2) Злой, безсердечный. Cм. бузувірний.
Відничок, -чка, м. Ум. отъ відник.
Зачіпа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. зачепи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. Цѣпляться, зацѣпиться, задѣвать, задѣть. Біда, та й за біду зачепилася. Та йшла баба п'яна, на порозі впала, а дід зачепився, та й сам повалився. Циссь. Св. 45. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого, не зачепишся. Нічого так не хотілось тімасі, як зачепитись на життя в Київі.
Корчити, -чу, -чиш 1) Корчить, гнуть. Як берест од огню корчиться, так... місячного відьмача, або відьму, щоб корчило і ломило. Хлопці сиділи, постолики корчили.
2) Кривить. Батько як зачав корчити лице.
3) = корчувати.
Леґува́ти, -ґую, -єш, гл. Завѣщать.
Осавула, -ли, м.
1) = осавул.
2) Помѣщичій разсыльный, помѣщичій приказчикъ. Звелів пан двом осавулам витягти жида з хати.
Половик, -ка, м. Порода ястреба. Гу! га! Половик! злапав курку за їзик.
Унит, -та, м. = уніят. І ллється рідна йому кров.... за наругу католиків і унитів над греко-руською вірою.
Уповістити, -щу, -стиш, гл. Извѣстить.
Усамобожити, -жу, -жиш, гл. Умолить, упросить. Насилу усамобожили, щоб вернув гроші.