Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тужливо

Тужливо нар. Тоскливо, грустно. Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо. Федьк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 293.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЖЛИВО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУЖЛИВО"
Гу́нственний, -а, -е. Бранное: шельмовскій, собачій. Гунственна душа. Рк. Марковича.
Діди́зний, -а, -е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).
Души́тися, -шу́ся, -шишся, гл. Задыхаться.
Кулішниця, -ці, ж. Патронташъ. Пластуни... на поясі ремінному носять: кинджал з ножем, жарівницю, чабалтас, кулішницю. О. 1862. II. Кух. 65.
Ме́дяни́й, -а, -е. Медовый. В нас ріки медянії, в нас верби грушки родять. Чуб. V. 335.
Муде́рний, муде́рський, -а, -е. Искусный. Желех. Вх. Зн. 38.
Обуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обутися, обуюся, -єшся, гл. Надѣвать, надѣть на себя обувь, обуваться, обуться.
Перебурчати, -чу́, -чи́ш, гл. Перестать ворчать.
Пощасливити, -влю, -виш, гл. Осчастливить (многихъ).
Схованець, -нця, м. Спрятавшійся, укрывшійся. Як шукали Христа згубити, то він утік та й сховався і найперше в ясла між воли. Жиди так його шукають, так шукають! А волики їдять собі пашу та все мордою пригортають схованця. О. 1861. X. 51.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУЖЛИВО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.