Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дуракува́тий, -а, -е. Дураковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник росказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і соли наївсь уволю. Грин. І. 230.
Крадіння 2, -ня, с. = крадіж. Хиба насіння — крадіння? Набрав та й пішов. Драг. 380.
Мурува́ння, -ня, с. 1) Постройка каменной стѣны, каменнаго зданія. 2) Каменная постройка.
Назда́тний, -а, -е. 1) Неспособный. 2) Непригодный.
Перещебетати, -чу́, -чеш, гл. Перестать щебетать. Перещебетала таки цокотуха. Шевч.
Почухатися, -хаюся, -єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Поштитися, -шчу́ся, -шти́шся, гл. = пошануватися. Зміев. у.
Причинятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. причини́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Притворяться, притвориться (о дверяхъ, крышкѣ и пр.). 2) Прибавляться, прибавиться. А диви но, кілько причинилося села. Камен. у. 3) — до чого. Содѣйствовать, способствовать, поспособствовать чему, участвовать въ чемъ. Чуб. VI. 99.
Разити, -жу́, -зи́ш, гл. Разить, поражать. Чуб. ІІІ. 348.
Хлопцюга, -ги, м. Ув. отъ хлопець. Я наймит у неї, хлопцюга приблудний. Петренко (Южнор. сб. 33). Ну, вставай, хлопцюго! Млак. 77.