Вибухати, -хаю, -єш, сов. в. вибухнути, -ну, -неш, гл.
1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война.
2) Взрываться, взорваться.
3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці.
Гайнування, -ня, с. Небреженіе, небрежность, бездѣльничанье.
Ґалама́ґати, -ґаю, -єш, гл. 1) = Ґаджалаґати. 2) Вздоръ говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там.
Допомина́тися, -на́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминав, той допоминає.
Запла́в, -ву, м. = заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його.
Ма́сляниця, -ці, ж. = масниця. Масляниня — баламутка: обіщала масла й сиру та не хутко.
Перегризати, -за́ю, -єш, сов. в. перегри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Перегрызать, перегрызть. Добрі зуби і камінь перегризуть.
Прибгати, -бгаю, -єш, гл. 1) Пригнуть. 2) Прибрать къ рукамъ? Захватить? Заберуть усе до нитки, а деколи, як не сховається гарна дівчина або молодиця, то й їх прибгають. 3) Прибавить. Та й «Матроза» прибгав би до «Княгині».
Сіно, -на, с. Сѣно. Коли сіно в стозі, то забув о Бозі. Ум. сінце.
Слебізувати, -зу́ю, -єш, гл.
1) Читать по складамъ.
2) Вяло читать или говорить. Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Прийшла до своєї ніби невістки та й почала слебізувати.
