Лелі́яти, -лію, -єш, гл. Лелѣять. Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла.
Лісови́й, -а́, -е́ 1) Лѣсной. Лісова звірина. лісові люде. По народнымъ повѣрьямъ — обросшая шерстью особая порода людей, живущая исключительно въ лѣсахъ. Cм. лісун. 2) — вого, м. Лѣсной сторожъ.
Лу́жити, -жу, -жиш, гл. Мыть въ щелокѣ, бучить. Лужити тра нитки.
Наді́бка, -ки, ж. Яйцо сказочное? Ум. наді́бочка. Ось на ралець тобі куріпочку приніс, — вона знесе колись яєчко золотеньке, знесе надібочку, незнану між гульвіс: замкнене царство в ній, гарненьке, хоч маленьке.
Поліщук, -ка, м. Житель Полѣсья.
Понудити, -джу́, -диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила.
Похідня, -ні, ж. Перекидной мостикъ, напр. отъ берега до барки, до мельницы, и т. п.
Прилюблятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прилюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл.
1) Сходиться, сойтись съ кѣмъ, узнавъ, полюбить. Як я до його придивилась, прилюбилась, моя матінко, так він мені за дитину рідну став.
2) Пристращаться, пристраститься. Прилюбився до горілки.
Рудня, -ні, ж.
1) Мѣсто добыванія желѣзной руды.
2) Желѣзо-плавильный заводъ.
Умести, -ту, -теш, гл. Замести. занести (снѣгомъ). Стоїть копиця на току, тіки верх видно, а то вся вметена.