Ворушити, -шу, -шиш, гл.
1) Шевелить. Не воруши гною, бо буде воняти.
2) Трогать. Чорте, на груш, тільки мене не воруш. Не воруште мене, не займайте мене, неначе ви й не бачите нічого.
Зазнава́тися, -наю́ся, -є́шся, сов. в. зазна́тися, -на́юся, -єшся, гл. 1) Знакомиться, познакомиться. Їздить, та вже з такими кралями та царями зазнається. З купцями всякими зазнався в своїй і дальній стороні. 2) Сходиться, сойтись, стать въ близкія любовныя отношенія. Одколи зазнався з нею мій Яків, — ні до чого опав парубок. Пішов би я до иншої, — зазнався з тобою. Перше дали нам зазнаться, тепер розлучили.
Зашаруді́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. Зашаруділа миша.
Міськи́й, -а́, -е́ Городской. Розумніше міське теля, як сільська дитино.
Наба́вити, -ся. Cм. набавляти, -ся.
Перезімча, -чати, с. Перезимовавшій теленокъ.
Повибовтувати, -тую, -єш, гл. Выболтать, выплескать (во множествѣ).
Поснідати, -даю, -єш, гл. Позавтракать. Як не прийдеш обідати, прийди поснідати.
Призорити, -рю, -риш, гл. Подстеречь, подсмотрѣть.
Чуботрус, -са, м. Трепка за волосы. От бидло бісове! Я йому оце доброго чуботруса дав, — нехай здоров зносе, не раз бо казав йому: ей, шануйсь мені, корись та у правді кохайсь.