Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
В'Юновий, -а, -е. Относящійся къ в'юну. Покоштував в'юнового сала.
Гарбузя, -зяти, с. = гарбузеня. Дурний бойко, не видів огірків, та й каже, що то гарбузіта.
Гоча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Ржать. Уже коні на стану гочать.
На́вись, -сі, ж. = навис.
Оги́діти, -дію, -єш, гл. = Оги́днути.
Оцюди нар. = осюди. Оцюди положиш. оцюди́ лишень слухай. Слушай это.
Плюгаш, -ша, м. = плюгавець.
Притакнути, -ну́, -не́ш, гл.
1) Поддакнуть, согласиться съ кѣмъ.
2) Присѣсть. Нема де притакнути на лавці.
Тлінний, -а, -е. 1) Тлѣнный.
2) Изможденный, истощенный. у нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ.