Золотаренко, -ка, м. Сынъ золотыхъ дѣлъ мастера.
Їднаковий, -а, -е. = однаковий.
Ля́пати, -паю, -єш, сов. в. ля́пнути, -пну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Ляпнула дверима. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Життя лящам, мов тім панам, — гуляють, ляпають хвостами. 3) Шлепать, шлепнуть, бросать, бросить что-нибудь липкое и мокрое. Ляпнув глиною в стіну. 4) Пачкать, пятнать; капать, капнуть. Не ляпай мені чорнилом книш! Крапля ляпнула на воду. 5) Ударять, ударить. Ляпаю по ковадлу. Ляпнув його по щоці. 6) Неумѣло говорить, сказать что-нибудь, болтать, сболтнуть. Приневолили короля таке слово ляпнути, що багацько воно лиха наробило. Не ляпай язиком!
Пороскривати, -ва́ю, -єш, гл. Раскрыть (во множествѣ).
Потьопати, -паю, -єш, гл. Пойти, шлепая по грязи.
Почудувати, -ду́ю, -єш, гл. Пошутить, пошалить. Почудувать захочеться.
Припасувати, -су́ю, -єш, гл. У столяровъ: пригнать. Припасував лутку.
Туптати, -пчу, -чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати.
Усевладній, -я, -є. Всемогущій. Подай мені всевладню силу мови.
Утрачати, -чаю, -єш, сов. в. утратити, -чу, -тиш, гл. Терять, потерять, утрачивать, утратить. Житя своє втрачу. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Лиха година, як убогий утрате корову, а багатий дитину.
