Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стидов'я

Стидов'я, -в'я, с. = стидовище. Оце дожилися! сказано, стидовя людське, та й годі! ні з чого паски спекти. Лубен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 204.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИДОВ'Я"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТИДОВ'Я"
Гілечка, -ки, ж. Ум. отъ гілка. Шевч. 30.
Зади́бати, -баю, -єш, гл. Начать ходить (о дѣтяхъ).
Заха́катися, -каюся, -єшся, гл. Запыхаться.
Йори, -рів, м. мн. Названіе буквы Ы (въ Галиціи). Желех.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Нагорожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = нагороджувати.
Усмерть нар. До смерти. Того заїла всмерть, другого обідрала. Гліб.
Учити, учу, учиш, гл. Учить. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751.
Хлиськати, -каю, -єш, гл. Плескать. Як филя, шо по Дніпру в негоду похожає, клекоче, рветься, сивим пилом хлиська. Сніп. 45.
Широколистий, -а, -е. Широколистый. Широколистії тополі. Шевч. 325.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТИДОВ'Я.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.