Вербунковий, -а, -е. Къ вербованію относящійся.
Висапувати, -пую, -єш, сов. в. висапати, -паю, -єш, гл. Выпалывать, выполоть.
Возитися, -жуся, -зишся, гл.
1) Возиться. Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись.
2) Возиться, заниматься. Возиться, як кіт з салом.
Задвигті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. Задрожать. Як ступив... на ті підмости, то вони аж задвигтіли й загули.
Молоде́ць, -дця́, м. 1) Юноша, парень. І рече: молодче, тобі глаголю, встань. Ой удовець не молодець: всі норови знає, — ой він твоє біле личко із своїм зрівняє, ой він твою русу косу під ноги зобгає. Вдовець, чи молодець буде сужений? 2) молодець. пано́ве молодці. Обычное обращеніе къ козакамъ запорожскаго войска. Не в Синопу, отамани, панове-молодці, а у Царьград, до султана поїдемо в гості. 3) Названіе представляющаго жениха парня въ весенней хороводной игрѣ и названіе этой игры.
Пасічити, -чу, -чиш, гл. Чистить, приготовлять новину подъ посѣвъ.
Переплішити, -шу́, -ши́ш, гл. Заклинить наново.
Разувати, -зу́ю, -єш, гл. Ѣсть одинъ разъ въ день. Таращ. В суботу сі не вмиваю, в неґілю разую.
Семигривенний, -ного, м. = семигривенник. Гурки — семигривенний за сотню.
Снівниця, -ці, ж. = оснівниця. Пряжу оснують на снівницю.
