Бігнути, -ну, -неш, гл. = бігти. Бігнуть, пливуть човенцями.
Ворожиль, -ля, м. = ворожбит.
Дба́ти, дба́ю, дба́єш, гл. 1) Радѣть, стараться, заботиться. Ой дбай, мати, дбай, та мене замуж дай. Ой, козаки, ви, бідні невольники, кажу я вам: добре дбайте, в городи християнські утікайте. Добрий пан: ні б'є, ні лає, та нічим і не дбає. Панове молодці! Добре дбайте: собі гетьмана наставляйте, бо я стар, болію, більше гетьманом не здолію. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й дровами дбай. 2) Обращать вниманіе. Знаємо, що не дбаєш ні про кого, бо не дивишся на лице людей. 3) Пріобрѣтать. У їх доля дбає, а сироті треба самому придбать. Коли місяць май, кождий собі дбай. 4) Ду́мку дба́ти. Держать на умѣ, на мысли, измышлять. Сидить Сава, листи пише, Сова думку дбає, ой вже Сава, та пан Сава гадку замишляє.
Дурни́ця, -ці, ж. 1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед горілку попиває. 2) Глупый или нехорошій поступокъ. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. 3) Даровщинка. дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Йому б усе дурничками. Ізвик на дурницю. 4) Раст. Vaccinium Myrtillus. Ум. дурни́чка. дурни́чки (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Даромъ. Наїдяться, нап'ються дурнички.
Згу́бний, -а, -е. Гибельный.
Отто нар. = ото. Отто мені щастя, Ганно, як я стою увечорі під вишнями та дожидаю мого милого.
Поляна, -ни, ж. = полявина. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Ум. поля́нка, поляночка.
Попередень, -дня, м. Дощечка, соединяющая головки двухъ полозьевъ въ саняхъ.
Тарілка, -ки, ж.
1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Хоч за копійку, та на тарілку.
2) Часть шерстобитнаго лука (Cм.). Ум. тарілочка.
Увихатися, -хаюся, -єшся, сов. в. увихну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) Спѣшить, поспѣшить, быстро дѣлать, сдѣлать. Нас нива потомила, бо ми ея увихали, нивоньки дожинали. Жінка Хима чепуруха живо ся ввихнула.
2) Только несов. в. ? Бродить, рыскать. Близше осель увихаються: лисиці, куниці, тхорі.
