Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баба́на, -ни, ж. Старая овца, негодная для случки. Херс.
Зато́птувати, -тую, -єш, сов. в. затопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. 1) Затаптывать, затоптать. Затопчу неволю босими ногами. Шевч. 77. Кинув між коні, щоб його затоптали. Рудч. Ск. І. 36. 2) Засыпать, засыпать рану и пр. (чѣмъ либо сыпучимъ напр.) ХС. VII. 417. Як собака вкусить, затоптують рану шерстю з тії собаки, перепаленою. Грин. II. 320. Мнж. 155.
Зелене́сенько нар. Ум. отъ зелено.
Мо́щі, -ще́й, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. Н. п.
Обміть, -ті, ж. Стремнина или водоворотъ съ быстрымъ теченіемъ. Вас. 173.
Підпряжка, -ки, ж. Припряжка.
Пістолетя, -тя, с. Пистолетъ. З пістолєтє оден другого застрілить. Гн. І. 99.
Поварець, -рця, м. Перекладина, на которую навѣшиваютъ котелокъ, когда въ немъ варятъ. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Половничник, -ка, м. 1) = полуничник. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216.
Упаковування, -ня, с. Упаковываніе, укладка. Шейк.