Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вищати 1, -щаю, -єш, гл. Дѣлаться выше.
Доси́джувати, -джую, -єш, сов. в. доси́діти, -джу, -диш, гл. Досиживать, досидѣть. Досиділи трохи не до півночі. Левиц. Пов. 278.
Жа́ків, -кова, -ве Принадлежащій школьнику, пѣвчему. жа́кова хи́жа = жаківка. Вх. Лем. 413.
Жу́пел, -ла, м. = джупел.
Зв'язки́й, -а, -е. Вяжущій. Галун зв'язкий. Волч. у. (Лободовск.).
Коливати, -ва́ю, -єш, гл. 1) Колебать, качать. Стоїть дід над водою, коливає бородою. Ном., стр. 296, № 207. Верби та садовина поперехилялись через тини та коливають віттям, куди вітер віє. О. 1862. IX. 60. 2) Идти медленно; идти переваливаясь. Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконт. МВ. (О. 1862. III. 35).
Недовгий, -а, -е. Короткій, не длинный; (о времени): недолгій.
Полій, -лія, м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) Раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. І. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. І. 128.
Суло, -ла, с. Деревянная рукоять желѣзныхъ вилъ. Шух. І. 169.
Шниря, -рі, ж. = шнир. нема до шнирі. Ничего нѣтъ. Мнж. 167.