Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимітати

Вимітати, -таю, -єш, сов. в. вимести, -ту, -теш, гл. Выметать, вымести. Вимети хату. Шевч. 132.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМІТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМІТАТИ"
Бамбула, -ли, м. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ, животное; неповоротливый волъ. КС. 1898. VII. 46.
Вікновина, -ни, ж. Чистое мѣсто на заросшемъ озерѣ или болотѣ. Канев. у.
Захоложуваты, -жую, -ешъ, гл. = захолоджуваты.
Ми́кавка, -ки, ж. Палка съ крючкомъ для выдергиванія сѣна изъ середины стога. Камен. у.
Підказування, -ня, с. Подсказываніе.
Порозскакуватися, -куємося, -єтеся, гл. То-же, что и розскочитися, но во множествѣ.
Правник, -ка, м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех.
Роздайко, -ка, м. Щедрый, много раздающій.
Сниця, -ці, ж. Сница, часть экипажа, куда вкладывается дышло. Чуб. VII. 404. Kolb. I. 67.
Срач, -ча, м. Ретирадъ, нужникъ, отхожее мѣсто. Макс. (1849) 69.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМІТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.