Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вичитувати, -тую, -єш, сов. в. вичитати, -таю, -єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. І. 92). І ще багацько.... звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. І. 289. 2) Произносить, произнести при чтеніи. Як його вичитувать треба? О. 1862. І. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почт вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
Гурмано́м, нар. Кучей, толпой. Желех.
Дору́бувати, -бую, -єш, сов. в. доруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.
Загамува́ти, -му́ю, -єш, гл. Успокоить, укротить, обуздать, усмирить, придержать.
Загляда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. загля́дітися, -джуся, -дишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Не заглядайся на його чорні брови. Г. Барв. 271.
Запа́сонька, -ки, ж.; запасочка, -ки, ж. Ум. отъ запаска.
Навкі́рки нар. Наперекоръ, на зло. Желех. То мі навкір робиш. Гол. III. 389.
Нахабний, -а, -е. Нахальный, наглый.
Оги́діти, -дію, -єш, гл. = Оги́днути.
Трусихвостка, -ки, ж. = трясихвістка 1. Вх. Уг. 271.