Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Завиття́, -тя́, с. 1) Женская повязка, имѣющая видъ полотенца, обматываемаго вокругъ головы и шеи. Якась жінка у завиттю прийшла. 2) = завертка і. .
Заскара́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Забожиться, поклясться словами: Скарь ня, Боже!
На́кри, -рів, м. мн. Музык. инстр.: бубны.
Оп'ять нар. = знов. Оп'ять забули горювать.
Саморадощі, -щей, ж. мн. Гадость въ одиночку? Встрѣчено только у Свидницкого. Він дибав, похитуючись, і в саморадощах насвистував.
Сякання, -ня, с. Сморканіе.
Тайкома нар. Тайкомъ, тайно. Закликавши тайкома мудрці, Ирод пильно в них випитувався. Росказувала раз, та не мені, а тайкома од мене бабі.
Торохтілка, -ки, ж. Родъ дѣтской игрушки: полый шарикъ или ящичекъ, наполненный малыми шариками, внизу ручка; отъ сотрясенія — стукъ. Ум. торохтілочка.
Христуватися, -туюся, -єшся, гл. = христосатися.