Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Дихави́ця, -ці, ж. 1) Удушье, одышка. 2) Запалъ у лошадей. 3) Болотистое мѣсто.
Допомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. допомогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. Як міг, так допоміг. Роби, небоже, то й Бог допоможе!
Жмі́ль, -ля́, м. = джміль.
Збро́йний, -а, -е. Вооруженный. Чи в мене військо не збройне?
Косибав, -ва, м. = косарь 2.
Поконвічний, -а, -е. Извѣчный. Поконвічні високі Карпати.
Пообвівати, -ва́ю, -єш, гл. Обвѣять (во множествѣ).
Скручування, -ня, с.
1) Скручиваніе.
2) Сворачиваніе, поворачиваніе.
Скуп, -пу, м. Плата, вознагражденіе; взятка. Хвершал за лікарство бере скуп. Одно скуп беруть з людей дяки за науку, а наука та.... Бере скуп з людей посередник.