Задави́ти, -влю, -виш, гл. Задушить, задавить. Таки Бог походив, вовк кобилу задавив. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Нудьга його задавила на чужому полі.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл.
1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить.
2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла?
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Із неба злізла чорна ніч. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба.
Межи́ти, -жу, -жи́ш, гл. Мариновать? вялить?
Пестракуватий, -а, -е. Покрытый веснушками.
Підстьобати, -ба́ю, -єш, гл. Подстегать.
Повинуватитися, -чуся, -тишся, гл. Повиниться, сознаться въ винѣ.
Тисячоголовий, -а, -е. Имѣющій тысячу шовъ.
Усаджувати, -джую, -єш, сов. в. усадити, -джу, -диш, гл.
1) Всаживать, всадить, посадить. В темницю всадіте. Хоч у ступу всадіть та пирогами годуйте — все буде однака.
2) Втыкать, воткнуть, всовывать, всунуть. Всадив ножа в груди.
Цереґлювати, -люю, -єш, гл. Выбирать, мѣнять.
