Будка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда.
2) Кладовая. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем.
3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ.
1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая....
5) Костный остовъ спины птицы.
Дере́вце, -ця, с. 1) Ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. Cм. Гільце.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
Заві́зник, -ка, м. Привозящій зерно на мельницу для помола.
Ковбасня, -ні, ж.
1) Колбасная лавка.
2) Мѣсто, гдѣ дѣлаются колбасы.
Натиснутися, -нуся, -нешся, гл. Натѣсниться, натолпиться.
Потайно нар. = потай. Наняв рибалку, щоб його перевіз потайно на сей бік.
Рвач, -ча, м. Тотъ, кто рветъ, иронически: дантистъ. Добрий рвач, нічого казать.
Чимсати, -саю, -єш, гл. = чухрати 1, 2, 4.
Чоп, -па, м. Рыба Lucioperca volgensis.