Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
Збі́днюватися Ii, -нююся, -єшся, сов. в. збі́днитися, -нюся, -нишся, гл. = збідніти. Сак збіднився.
Ману́шка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його.
Наре́шті нар. Наконецъ. А нарешті піп Кирика кулаком у стіну: пішов геть з моєї хати, єретичий сину! Ой пив мед і горілку, ще й музики водив, а нарешті досталося, що в полиції сидів.
Позаборонювати, -нюю, -єш, гл. Запретить (во множествѣ).
Полежаха, -хи, ж. Лѣнтяйка, лежебока. Я не яка небудь полежаха.
Причепа, -пи, об. Придира, назойливый, привязчивый человѣкъ. Оце причепилась причепа. Уже і сяк, і так мостить, щоб одкаснулась причепа.
Прищепа, -пи, ж. Привитый черенокъ. Ум. прище́понька, прище́почка.
Стріскати, -каю, -єш, гл. Сожрать.
Торсати, -саю, -єш, гл. Трясти, двигать, толкать, дергать. Не торсай столом, бо я на йому пишу. Взяла ту прислужницю та й пхнула. Ваба то і вгледіла: «Що це ти її торсаєш»?