Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсучий

Розсучий, -а, -е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСУЧИЙ"
Буцнути, -ся. Cм. буцати, -ся.
Гу́лонька, гу́лочка, -ки, ж. Ум. отъ гулиця.
Зачуми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Карлючитися, -чуся, -чишся, гл. Кривиться, искривляться.
Крадений, -а, -е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені. Ном. № 6893.
Кращіти, -щію, -єш, гл. Быть лучшимъ? Дужче кращіє, як червоно. Полт. г.
Остюк, -ка, м. Щетинистый усикъ, ость на колоскѣ хлѣбнаго растенія. Чуб. I. 32. Чорний хліб з остюками. Мир. Пов. II. 90.
Півтретяста числ. Двѣсти пятьдесятъ. КС. 1882. VII. 90.
Приорювати, -рюю, -єш, сов. в. приорати, -рю́, -ре́ш, гл. При паханьѣ захватывать, захватить часть сосѣдней земли.
Собака, -ки, м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив. ЗОЮР. І. 116. 2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж. Ив. 38. 3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 4) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427. Ум. собачка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗСУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.