Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь.
Зловістний, -а, -е. Зловѣщій.
Клячшик, -ка́, м. = кляч.
Лугови́й, -а́, -е́ Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. Cм. луг. Верби луговії зашуміли. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Ум. лугове́нький. Ой водо, водо луговенька.
Луза́ти, -за́ю, -єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та тушкують, лузаючи насіння та оріхи. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю.
Накі́льчитися Cм. накільчуватися.
Позаклинати, -наю, -єш, гл. Заклясть (во множествѣ). (Скарби) поклали і позаклинали.
Похорувати, -ру́ю, -єш, гл. Проболѣть нѣкоторое время.
Скацірувати, -ру́ю, -єш, гл. Избить.
Суплікатор, -ра, м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів.
