Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Хоч не сильна, аби двір закрасила. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі.
Досува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. досу́нутися, -нуся, -нешся, гл. Придвигаться, придвинуться.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ.
Осенник, -ка, м. Растеніе Colchicum autumnale. L.
Поштитися, -шчу́ся, -шти́шся, гл. = пошануватися.
Розлучниця, -ці, ж. Разлучительница. Лати твоя розлучниця, розлучила нас з тобою.
Сіроманський, -а, -е. Относящійся къ сіроману, горемычный. Де бережки широкії, ой там переправи сіроманськії.
Скотисто нар. Покато.
Чавити, -влю, -виш, гл. Давить, мять.
Штурнути, -рну, -неш, гл. Толкнуть. Як штурну в шию!...
