пряжка

Пряжка, -ки, ж. Пряжка. Шух. І. 290. Ходила в черевиках з жовтими пряжками, — тепер хожу по морозу білими ніжками. Гол. Од. 25. Нема ні в кім правди, тільки в реміннім поясі та в залізні прязці. Ном. № 2578, стр. 285.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 495.

Випадкові слова

Попалати, -ла́ю, -єш, гл. Попылать.

повністю...

Достяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. достигти́, -гну́, -неш, гл. = досягати 1—3. АД. І. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставав і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849), 18.

повністю...

Оббутися, -будуся, -дешся, гл. Привыкнуть, освоиться. Оббулась у хаті. Рк. Левиц.

повністю...