Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Говіти, -ві́ю, -єш, гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131.
Дму́чка, -ки, ж. Скопленіе вѣтровъ въ животѣ запоръ. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.
Закри́шувати, -шую, -єш, сов. в. закриши́ти, -шу́, -шиш, гл. Положить въ борщъ и пр. зелень. Гарбуз, мамцю, варю, цибулькою закришила. Грин. III. 387.
Подувати, -ва́ю, -єш, сов. в. подути, -дму, -дме́ш, гл. Дуть, подуть. Вітре буйний, Аквилоне, подми чарами, крилатий. К. Дз. 222. Знав би собі міхом подувати та залізо кувати. КС. 1882. X. 19.
Приминати, -на́ю, -єш, сов. в. прим'яти, -мну, -мне́ш, гл. Приминать, примять.  
Просапати Cм. просапувати.
Роспукнути Cм. роспукати.
Сперечатися, -ча́юся, -єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Уман. у. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився. Левиц. І. 1. 20.
Стовкмачити, -чу, -чиш, гл. = стокмачити.
Ускакувати, -кую, -єш, сов. в. ускочити, -чу, -чиш, гл. Вскакивать, вскочить во что, впрыгивать, впрыгнуть. Я буду ускакувать в утробу жінкам, та й буду їх мордувати. Стор. І. 55. Ускочив по самі вуха.