Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Біблиця, -ці, бібля, -лі, ж. Родъ рыбы. Кіев. Ум. бібличка.
Зеленоо́кий, -а, -е. Съ зелеными глазами. Гойдаються на зелених вербахъ зеленоокі русалки. Левиц. І. 97.
Злічувати, -чую, -єш, сов. в. злічи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Сосчитывать, сосчитать. Опат. 27. Ти в коморі, я на дворі, вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. Не можна далебі злічити, які народи тут плелись. Котл. Ен. IV. 70. Хто воінство його злічити може. К. Іов. 53. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Як би од Бога болізнь, то Бог би й злічив. Грин. II. 314. 3) О разбитой посудѣ: склеивать, склеить. Злічила макітру, та вже год десять живе.
Нагорожа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = нагороджувати.
Перетупотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Перестать топать ногами.
Повожатий, -того, м. = поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний. його повожатий. Шевч. 89.
Роспестити, -щу, -стиш, гл. Избаловать, изнѣжить.
Старенний, -а, -е. = старезний. То чоловік старенний. Черк. у. Старенна старість — глубокая старость. О. 1861. XI. 134.
Трубач, -ча, м. Трубачъ. Військовий трубач. АД. І. 209.
Укоряти, -ряю, -єш, сов. в. укори́ти, -рю, -риш, гл. Укорять, укорить. Будеш ти мене в вірі христіянській укоряти. АД. І. 212.