Де́ржава, -ви, ж. 1) Прочность, крѣпость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало де́ржави буде, т. е. вслѣдствіе большихъ размѣровъ дыры, окружающее ее дерево будетъ слишкомъ тонко и потому не прочно, не будетъ держать. То-же говорится о планкѣ, напр., если ее слишкомъ вытесать въ какомъ-либо мѣстѣ: тогда тамъ «буде мало де́ржави». 2) Помѣстье; владѣнія. Батько вмер, так він і зостався хазяїном на всій де́ржаві. 3) Чаще съ удареніемъ на второмъ слогѣ. Государство. 4) Власть. Хлоп у нас розуміє панську волю і силу не так, як тут, на сьому безлюдді. То була де́ржава, справді держава. За твоєї де́ржави як буде — побачимо.
Дзиґа́р, -ра́, м. = Годинник. Чаще въ уменьшит. формѣ: дзиґа́рок (Cм.).
За́вше нар. = завжде. У мене чари завше готові: білеє личко, чорнії брови.
Звіта́ти, -ті́ю, -єш, гл. Привѣтствовать. Звітали пана пастирі, звітали миром і кадилом.
Майстро́вич, -ча, м. Сынъ мастера.
Порозворушувати, -шую, -єш, гл. Тоже, что и розворушити, но во множествѣ.
Прогулок, -лка и -лку, м. Узкій проходъ.
Спинковий, -а, -е. Спинной, со спины. Спинкова щетина.
2) Переносно: самый отборный, лучшій. Саме спинкове панство.
Умазати, -ся. Cм. умазувати, -ся.
Учащати, -щаю, -єш, гл.
1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. З того часу став учащати що-вечора.
2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай.