Високодумний, -а, -е. Гордый, высокомѣрный.
Лузане́ць, -нця, м. Ум. отъ лузан.
Невільний, -а, -е. Несвободный.
Окидь, -ді, ж. Легкій весенній снѣгъ (послѣ того, какъ зимній уже растаялъ).
Повинний, -а, -е. Долженъ, обязанъ. А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати.
Прикукати, -каю, -єш, гл. О кукушкѣ: призвать кукованьемъ.
Розмир, -ру, м. Разрывъ дружескихъ, мирныхъ отношеній, война. Адже ми розмир утвердили! Ми з турком поб'ємось одні. Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво. Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила.
Таськати, -каю, -єш, гл. Призывать утокъ, крикомъ: тась-тась!
Шкатула, шкатулка, -ки, ж. Шкатулка. Кролевські листи у шкатулі. Дорожню одімкнув шкатулу. Украдеш у мене шкатулку з грішми.
Штурхати, -ха́ю, -єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра опять за кочергу, та давай штурхати дрова. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть.