Блавучити, -чу, -чиш, гл. Сидѣть праздно, лѣниться.
Брехуха, -хи, ж. Лгунья. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Ум. брехушка.
Воля, -лі, ж.
1) Воля, свобода. Степ та воля — козацькая доля. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. чи по волі, чи по неволі. По собственному желанію или по принужденію. волею зробити. Свободно, по собственному желанію сдѣлать. Волею моє серце з твоїм понялося.
2) Власть, сила. Чия воля, того й сила. Не будуть мать вражі ляхи на Вкраїні волі. А я живу в Божій волі, не дав мені Господь долі. В своїй ха ті своя правда і сила, і воля.
3) Желаніе, соизволеніе. Як Божа воля, то вирнеш з моря. в свою волю. Какъ хочешь. Живи, доню, в свою волю так, як полюбила. про мою волю. Для меня все равно. Про мою волю роби, як хочеш. чинити чию волю. Исполнять чье желаніе, приказаніе. Чини ж мою волю. чинити свою волю. Дѣлать свое, по своему. А тим часом вороженьки чинять свою волю — кують речі недобрії. уволити, учинити волю. Исполнить желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй да козаченька, що гуляє зо мною. Ум. воленька.
Глумливо нар. Насмѣшливо.
Загребти́, -ся. Cм. загрібати, -ся.
За́кіль нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання.
Керлиба, -би, ж. = сиворотка.
Обіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. обня́ти, -німу, -меш, гл.
1) Обнимать, обнять, обхватывать, обхватить. Обніміте ж, брати мої, найменшого брата. Одну ручку в головоньку, а другою обіймала.
2) Охватывать, охватить. Страх обняв його. Журба обняла. Стала їх темна нічка обіймати.
3) О водѣ: заливать, залить. Уже лужки-бережки вода й обняла.
Проклинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. проклястися, -нуся, -не́шся, гл. 1) Проклинаться, быть проклятымъ. 2) Ругаться. Аби ми нечистого духа не згадували, нечистим духом ся не проклинали.
Шнурований, -а, -е. прич. отъ шнурувати.
1) Зашнурованный.
2) Увязанный веревками.
3) шнуровані бро́ви = брови на шнурочку. Cм. шнурок. В неї брови шнуровані.