Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Витяти Cм. витинати.
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Чи тобі загад був у поле йти?
Застре́лити, -лю, -лиш, гл. Застрѣлить. Застрель сина свого Сачка.
Ножні, -нів, м. мн. Ножницы для рѣзанія желѣза.
Погемблювати, -люю, -єш, гл. Построгать рубанкомъ.
Помісь нар. = помість. Помісь би то не бачить. Говорить, помісь співає.
Помолотити, -лочу, -тиш, гл. Помолотить, смолотить. Я ціпом помолотю.
Сховок, -вку, м. = схов. Лихий сховок і доброго псує.
Чрести, чру, чреш, гл. Сдирать кору.