Кайстра, -ри, ж. Мѣшокъ. От зробив (кіт) собі скрипочку й молоточок і писану кайстру. Прийшов до (лисичиної) нори — як заїра... «Піду я, подивлюся: хто там грає». От вона (лисиця) й пішла, а він її цок да в лобок, да в писану кайстру.
Копій, -пія, м. Копейка. Нема ні копія. Копій камінь довбе.
Лучи́на, -ни, ж. Лучина. Єсть у мене в кешені лучина, засвітимо чорними очима. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину. Ум. лучи́нна. За лучинку найде причинку.
Плюйко, -ка, м. Любящій плевать.
Пообставляти, -ля́ю, -єш, гл. Обставить (во множествѣ).
Порати, -раю, -єш, гл.
1) Обрабатывать (землю), убирать (хлѣбъ). Порати город. Порали ярину.
2) Ухаживать (за скотомъ). Пішов порати скотину.
Стригун, -на, м. Годовалый лошонокъ, у котораго стригутъ гриву. Ум. стригунець.
Стріляний, -а, -е. Прострѣленный. Що маю на собі девять ран рубаних, широких, а чотирі стріляних глибоких.
Хлинути, -ну, -неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися.
Шинкувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) = шинкарювати. Торгувать, шинкувать буду чарочками. Медом шинкувати. 2) Расточать, разливать, проливать. І заходилися гулять, святою кров'ю шинкувать. Не дуже тими грішми шинкують, щоб ніхто не замітив.
