Вичунювати, -нюю, -єш, сов. в. вичуняти, -няю, -єш, гл. Оправляться, оправиться отъ болѣзни, выздоравливать, выздоровѣть. Занедужала. Бачить, що не вичуняє і кличе батька. Нездужає Катерина, ледве-ледве дише.... Вичуняла, та в запічку дитину колише.
Відсуватися, -ваюся, -єшся, сов. в. відсунутися, -нуся, -нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не сами вікна одсуваються. Одсунься геть, не підступайсь.
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Ой має він на сердечку та й велику грижу.
Зривати, -ва́ю, -єш, сов. в. зірвати, -рву, -веш, гл. 1) Срывать, сорвать. Квітку зірвала, за голову клала. 2) — бунт. Поднять бунтъ, возмущеніе. Звели нам під москалів тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. 3) зірвати бики. Выпречь быковъ изъ ярма. 4) — спину, мишки. Лѣченіе поясницы посредствомъ оттягиванія руками кожи отъ спины. 5) зірвана дорога. Дорога съ замерзшею на ней грязью, изрѣзанною раньше колесами.
Куна, -ни, ж.
1) Куница. Да поїдем, брате, у чистеє поле, у чистеє поле куну ловити.
2) мн. Куній мѣхъ. Укривайся, зятю, укривайся кунами і соболями, дорогими суконьками. Не в дорогих кунах (т. е. по карману).
3) Пробой у дверей. По сій мові замки пудові у дверей забряжчали, і засови у кунах залізні важкі завищали. Въ въ этомъ значеніи только Ум. кунка.
4) Желѣзная скобка, прибитая въ церковномъ притворѣ на шалнерѣ, — въ нее вкладывалась и запиралась потомъ рука женщины, отбывавшей это позорное наказаніе за проступки противъ нравственности. Перше була купа... в бабинці, до которої припинались покритки, поки вся служба одійде. Се робилось в шість неділь після родин. Пріська Чирячка не раз сиділа в куні. Иногда — вообще мѣсто ареста, тюрьма.
5) У кубанскихъ пастуховъ овецъ: посуда для жира. Ум. кунка, куночка. Вчора звечора та порошенька пала, а опівночі куночка походила.
Надтина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. надтя́ти, надітну́, -неш, гл. Надрубливать, надрубить, подрубливать, подрубить, надрѣзывать, надрѣзать.
Подостатком нар. Достаточно, вдоволь. Всього мав подостатком.
Порахубитися, -блюся, -бишся, гл. Посчитаться.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
Чвати, чваю, -єш, гл.
1) = цькувати. Не раз, не два псами чвали.
2) чває один на другого. Ѣдкими словами уязвляютъ другъ друга, ругаютъ. .