Буявіти, -вію, -єш, гл. = буяти 1. По за садком лани буявіють широкополі.
Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Домоту́р, -ра, м. = домонтарь. Будуть мене пани й козаки на підпитку зневажати, полежієм, домотуром, гречкосієм узивати.
Загуркота́ти, -чу́, -чеш и загуркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Загремѣть раскатами. Буря повстала, загуркотіло. 2) Застучать, загремѣть. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати.
Зімогрі́й, грія, м. Названіе шубы. Зімогрій кожух.
Позаставляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Заставить (во множествѣ).
2) Заложить (во множествѣ). Яка була одежинка, всю позаставляв шинкареві.
Поздоровіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться здоровымъ, выздоровѣть. Бив мене чоловік, кости поломив, а я лягла, полежала, встала, ззіла, вола, кабана... і допіро поздоровіла. Жінка попова поздоровіла.
Пооббризькувати, -кую, -єш, гл. Обрызгать (во множествѣ). Ну бо не дурій, Горпино! Глянь як пооббризькувала нас.
Рихтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Прочить, готовить. Мене рихтували все в москалі, а я й утік. Багатому рихтувала, за бідного дала. Для тебе тещенька обідець готує і доленьку рихтує.
2) Наводить, направлять, цѣлить. А своє військо на Львів рихтує. Cм. риштувати.
Розверти, -рну, -неш, гл. = розвернути.
