Багато нар. 1) Богато. Старша дочка їх дуже багато живе. 2) Много. Де багато господинь, там хата неметена. Багато в його грошей. Багато книжок попрочитував. Він же вийшовши, почав проповідувати багато. Нам сього вина треба багато. В селі довго говорили дечого багато. Не багато Луговський гетьманував: півтора года булаву держав. 3) Очень, сильно. Вона багато скидається на його. Ой вона багато гордує. Ум. багатенько.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Запра́влювати, -люю, -єш, гл. = заправляти.
Заштурмо́вувати, -вую, -єш, гл. = затушковувати.
Здера́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зде́рти, здеру́, -ре́ш, гл. Сдирать, содрать. Шкіру з нього здер.
Копивка, -ки, ж. = копилиця.
Плосінь, -сені, ж. Плоскость; равнина.
Посисати, -са́ю, -єш, гл. Сосать, высасывать. Кров посисати.
Тискавка, -ки, ж. = лускач.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.