Амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Жма́кати, -каю, -єш, гл. 1) Жевать. 2) = жмакувати 2.
Закмети́ти. Cм. Закмічувати.
Ля́шський, -а, -е. = лядський. Перейшла, як Уляна у ляшську віру.
Оченько, -ка, с. Ум. отъ око.
Пасішник, -ка и пр. Cм. пасічник и проч.
Перстеник, -ка, м. Ум. отъ перстінь.
Халастати, -таю, -єш, гл. Раздавливать.
Чиря, -ряти, с. Чиренокъ, птенецъ чирка. Вилітали пташата-чирята. І тілько край ставка оставсь табун утят. Чи крижні то були, чи то були чирята, — про те нам байдуже.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.
