Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поголитися

Поголитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИСЯ"
Бриндзяник, -ка, м. Лепешка съ бриндзою. Вх. Уч. 228.
Відшпилювати, -люю, -єш, сов. в. відшпилити, -лю, -лиш, гл. Отшпиливать, отшпилить, отколоть приколотое (булавкой и пр.).
Гри́дка, -ки, ж. Часть рала = Жердка 3. Чуб. VII. 400.
Кунишник, -ка, м. Раст. Calamogrostis epigejos Roth. ЗЮЗО. І. 115.
Льом, -му, м. Раст. Ulmus montana. ЗЮЗО. І. 140.
Перепити, -ся. Cм. перепивати, -ся.
Переслідувати, -дую, -єш, гл. Преслѣдовать. (Ірод) переслідував дуже християн. Гн. І. 161.
Перестарітися, -ріюся, -єшся, гл. Перестариться, перестарѣть.
Прихнути, -ну, -неш, гл. = пирхнути 1. Чуб. II. 303.
Пустодомок, -мка, м. Не домовитый человѣкъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЛИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.