Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поголитися

Поголитися, -лю́ся, -лишся, гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИСЯ"
Бабрун, -на, м. = бабриська. Вх. Пч. II. 26.
Закли́н, -ну, м. Заклятіе. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.
Канонадити, -джу, -диш, гл. Стрѣлять изъ пушекъ. На турчина бив нею, канонадив. К. ПС. 65.
Лехва́ря, -рі, ж. Невкусный супъ. Вх. Зн.
Палінчарня, -ні, ж. Винокурня. Вх. Уг. 257.
Потурнак, -ка, м. Ренегатъ (отуречившійся). Желех.
Прорішка, -ки, ж. Родъ шапки. Шапки були прорішки, а тепер усе кучми. Борз. у.
Стрих, -ха, м. = стрихіль. Желех.
Туга 2, -ги, ж. Радуга. Угор.
Шалава, -ви, об. Разиня, медлительный человѣкъ. Черном.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЛИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.