Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погожий

Погожий, -а, -е. 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЖИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЖИЙ"
Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Великоможний, -а, -е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Вишеретувати, -тую, -єш, гл. Очистить передъ помоломъ отъ шелухи (зерно).
Гайсання, -ня, с. = гасання.
Дошарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Домыть (мочалкой). Чи вже дошарувала підлогу? Васильк. у.
Перетоплювати, -люю, -єш, сов. в. перетопити, -плю́, -пиш, гл. 1) О воскѣ, салѣ и т. п. Перетапливать, перетопить. 2) Переплавлять, переплавить. 3) Только сов. в. Вытопить, окончить топить (печь). Уже люде перетопили, уже й поснідали. О. 1862. VI. 33.
Послушний, -а, -е. Послушный. А я молода та послушная, свого свекорка та послухала. Чуб. V. 689.
Прихання, -ня, с. Фырканіе. К. (Желех).
Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164., Ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. І. 164.
Трошечки нар. Ум. отъ трохи.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЖИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.