Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поголити

Поголити, -лю, -лиш, гл. Побрить. Він мам поголив голови гладко. Ном. № 675. Лоби поголити. Забрить лобъ (въ солдаты). Брати на панщину ходили, поки лоби їм поголили. Шевч. (1883), 388.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛИТИ"
Боронувати, -ную, -єш, гл. = боронити 3. Старими жидами орав, а (жидівками боронував. АД. ІІ. 28.
Горі́ще нар. Выше. Їк узіли Мирін Штолу та з собов горіщ. ЕЗ. V. 34.
Лоша́, -шати, с. Жеребенокъ, Гойда, гойда, гойдаша! і кобила, і лоша; ми кобилу продамо, а лоша й так віддамо. (Припѣвъ при подбрасываніи дѣтей). Ном. № 9256. Ум. лошатко, лошаточко.
Насі́нний, -а, -е. Сѣменной, сѣменистый. Мнж. 186.
Окопати, -ся. Cм. окопувати, -ся.
Підвал, -лу, м. 1) ? 2) у підвал. Безъ разбору, сплошь. Зсапувала все в підвал. Сосниц. у.
Повештатися, -таюся, -єшся, гл. Пошататься, послоняться. Повештався я тутечки чимало на своєму віку. Стор. II. 130.
Розчахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія. 2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. Шух. I. 215. На льоду розчахнувся. Ном. № 8135.
Трусько нар. Тряско. Трусько їхати на возі.
Чахати, -хаю, -єш, гл. Отламывать, отщеплять. Васильк. у. Cм. відчахнути.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.