Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Гнобити, -блю, -биш, гл. Угнетать, притѣснять.
Да́харь, -ря, м. = Давець. Будеш дахарь, будеш і взяхарь.
Комір, -ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Ум. комірець. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець.
Крадений, -а, -е. Краденый. Не їсть пан дяк гусей, бо крадені.
Лице́рствіє, -вія, с. = лицарство. Чи не мої би котрий козак собі слави лицерствія достати?
Новопристанний, -а, -е. Вновь вступившій (въ общину). Що ж ви скажете новопристанному, як прийде до вас? Хоч сих ви не мутіть.
Оббрести, -ду, -де́ш, гл. Обойти въ бродъ.
Приголубити, -ся. Cм. приголублювати, -ся.
Світок, -тка, м. Ум. отъ світ.