Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гугня́вий 2, -а, -е. Гнусливый, говорящій въ нось.
Ґард, -ду, м. То же, что и гард.
Завлада́ти, -да́ю, -єш, гл. Завладѣть. Якось то ними князь той жуковатий неправдою завладав. МВ. ІІ. 34.
Мочари́стий, -а, -е. = мочаруватий. Хотинск. у.
Оступ, -пу, м. Лѣсъ вокругъ поляны? Думка його.... линула.... у ту білу хатину поміж темним гайовим вступом. Г. Барв. 143, а описаніе оступу стр. 135.  
Пастіве́нь, -вня́, м. Отгороженная подъ пастбище земля вблизи жилья. Черниг. у.
Розгамуза, -зи, об. Пентюхъ, разиня, растеряха, глуповатый человѣкъ. Пирят. у. Слов. Д. Эварн.
Розчастувати, -ту́ю, -єш, гл. Израсходовать, потчуя. Ось розчастую оцю горілку та й піду з шиньку. Екатер. у.
Стусень, -сня, м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь. Черк. у.
Цокати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] цокнути, -кну, -неш, гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. Чуб. II. 156. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав. Левиц. І. 134.