Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Ворожка, -ки, ж. Гадалка, ворожея. У ворожки хліба трошки. Ворожка з бісом накладає. Ум. ворожечка.
Калантарити, -рю, -риш, гл. Калякать, болтать громко. Знають гості й сами, що вони нудні, — а то чого б вони калантарили.
Москота́ти, -чу́, -чеш, гл. Говорить неясно, плохо выговаривая.
Небавком, небавом, небавці, нар. Вскорѣ, скоро. Вже сонце небавом кончає путь.
Нивний, -а, -е. Полевой.
Підірвати, -ся. Cм. підривати, -ся.
Подзвін, -вону, м. Звонъ по умершему. Не без того, що й за подзвін хто перекине.
Саєтовий, -а, -е. Изъ саєти.
Слих, -ху, м. Слухъ. Прийшли слихи до милої, що милого вбито.
