Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Засурми́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Затрубить. А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили. Н. п. Ой у городі у Черкасі сурми засурмили. АД. І. 159.
Кургон, -на, м. Особаго устройства большая телѣга у нѣмецкихъ колонистовъ, фура. Минули деякі німці на курганах. О. 1862. IX. 120.
Нару́га, -ги, ж. Издѣвка, посмѣяніе, позоръ. Од матері сорома і наруги приняла. АД. І. 215. Пришли, пришли, мій миленький, хоч нароком люде, нехай мені од батенька наруги не буде. Н. п. Почне перед панночками наругу на його зводити. МВ. (О. 1862. III. 48).
Недорослий, -а, -е. Недорослый. Нічим обуть панят недорослих. Шевч. 219.
Обквітчати, -ча́ю, -єш, гл. 1) Убрать цвѣтами, надѣть вѣнокъ. Ми б її (дівчину).... калиною обквічали. Н. п.
Папірець, -рця́, м. Бумажка. Стоїть чорнило і папірець лежить біля його. Чуб. II. 79. Ой куплю я тонкий білий папірець, ой спишу я всю досадоньку свою. Ой хто буде той папірець читати, то той буде всю досадоньку знати. Грин. III. 349.
Передмурря, -ря, с. Ограда; оплотъ. Передмурря всього християнства, що стоїть з мечем на чаті супротив поганства. К. ХП. 64.
Родіння, -ня, с. Рожаніе, роды. Мати з родіння померли. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Спродати, -ся. Cм. спродавати, -ся.
Стинати, -на́ю, -єш, сов. в. стяти, зітну, -неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731. 3) стя́ти зуби. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам'ятався. Чуб. 4) стинати плечима. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. Cм. стенати.