Відгомін, -мону, м. Отзвукъ, отголосокъ. Запізнений відгомін гайдамацького гомону.
Запоти́лишник, -ка, м. Подзатыльникъ.
Повипалювати, -люю, -єш, гл. Выжечь (во множ.).
Подряпатися, -паюся, -єшся, гл. Поцарапаться. Так він у терен, думає: там хоть подряпається.
Полонинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії.
2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полонини.
3) Раст. Anthus spinoletta L.
Приставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. приставити, -влю, -виш, гл.
1) Приставлять, приставить, поставить. Пристав драбину до стіни. Затопила піч, приставила окропи.
2) Доставлять, доставить. Приставив Остап хліб від свого пана.
3) Приставлять, приставить къ дѣлу. Хто ж нас тепер буде ізражать і порядок давать, і на діло приставлять.
Пукал, -ла, с. Грязь, илъ на днѣ соляныхъ озеръ.
Саморозвій, -вою, м. Саморазвитіе.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.
Серпок, -пка, м. Ум. отъ серп.
