Ду́ти, -дму, -дмеш, одн. в. ду́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Дунув вітер по-над ставом. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Багатство дме, а нещастя гне. Cм. дуйнути.
Лі́пше Cм. ліпш.
Ми́са, -си, ж. Миса, родъ большой глубокой тарелки. Винесли йому мису золота, а другу срібла. З полиці миси, миски й мисочки і зелені й червоні, і жовті... викрашаються.
Погань, -ні, ж.
1) Гадость, дрянь, скверность. Отара собако, де б молиться, верзеш тут погань. З того попелу завелась вся тая погань: мошки, комарі, жуки. Ну, годі, годі, Грицьку, буде ту погань снігиря хвалить.
2) соб. Язычники.
Просвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. просвіти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Освѣщать, освѣтить. Рада б вона осіяти, ввесь світ просвічати. Ясний місяцю, чим ся похвалиш? — Як я зійду рано звечора, то просвітю гори і долини.
2) Просвѣщать, просвѣтить. Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просвіти. Также: просвѣщать, просвѣтить умственно. Світло просвічує кожного чоловіка. Покажи, що слово Боже тебе просвічує.
Радніше нар. Охотнѣе.
Сінце, -ця в., Ум. отъ сіно.
Топити, -плю, -пиш, гл.
1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша.
2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить.
3) Плавить, растапливать, вытапливать. З вас деруть ремінь, а з їх бувало й лій топили. топити скло. Выдѣлывать стекло.
4) — молоко́. Топить молоко.
Усмак нар. Всласть, со вкусомъ.
Устка, -ток, с. мн. Ум. отъ уста.