Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Ворожбит, -та, м. Гадальщикъ, колдунъ.
Дзє́кання, -ня, с. Употребленіе дзє вмѣсто де.
Закамени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Превратить въ камень.
Залю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. залюби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. Влюбляться, влюбиться, полюбить. Чи не було річки утопитися, чи не було кращих залюбитися? Не вірю, щоб так швидко й дуже залюбитись можна було.
Здоро́вити, -влю, -виш, гл. Поздравлять.
Катаржний, -а, -е. = каторжний. Я дуже боявся катаржної лози.
Клюхта, -ти, ж. Паяльная трубка (у трубочниковъ).
Лу́снути Cм. лускати.
Перетурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Перестать безпокоиться.
