Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Амінь тобі буде. Мовчи, а то тут тобі й амінь!
Ванда, -ди, ж. Родъ арапника, длинной плети. Окомани з батогами, саули з вандою. Cм. фанда и хвайда.
Варка, -ки, ж. Рыбья голова.
Ди́во, -ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или рѣдкое явленіе. Кілько світа, тілько й дива. Такі дива руками його робляться. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило — тополею стала. Велике диво — опеньки! Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Ди́во! Удивительно. Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На ди́во. На диво, на удивленіе. На диво була в Череваня дочка. Не в ди́во. Не въ диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Ди́вом дивува́тися. Сильно удивляться, изумляться. То тогді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Тоді б кругом уста веселі піснями Бога прославляли, а чужеземниї народи великим дивом дивували. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, а ні одного козака з межи війська не втеряли. 2) Родъ хоровода. Ум. Дивце.
Закуди́кувати, -кую, -єш, гл. Спрашивать куда идешь или ѣдешь. Не закудикуй!
Іменувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований.
2) Назначать, опредѣлять.
Куцбайка, -ки, ж. Байковая юбка, сшитая съ лифомъ, корсажемъ.
Пауз, -за, м. = і. Рубель
Пообговтуватися, -туємося, -єтеся, гл. То-же, что и обго́втатися, но о многихъ.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Ум. ро́зчинка.
