Бешкетний, -а, -е. Скандальный, скандалезный.
Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Воздух, -ху, м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ум. воздушок.
Замолодикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Начать жизнь парня, холостого человѣка.
Засе́лище, -ща, с. Заселенное мѣсто.
Зробка, -ки, ж. брати гроші на зро́бку. Врать деньги подъ отработокъ. Землі в його нема, — бере гроші на зробку: уперед даєш, а послі він одробля.
Мощи́рь, -ря, м. = мущирь.
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ.
Полуденок, -нка, м. Полдникъ. Се вже була остання чарка після полуденку. А я піду додомоньку, та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся.
Спілка, -ки, ж. Компанія, товарищество. Чоловік та жінка, то одна спілка. тримати спі́лку. Вести компанію. Не тримай з панами спілки.
