Брехунець, -нця, м.
1) Ум. отъ брехун.
2) Адвокатъ (насмѣшливо). Брехунець в судах забреше.
Відмовляння, -ня, с. 1) = відмова. 2) Заговоръ (отъ болѣзни).
Добря́га, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть.
Згорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Сгорѣть. Вкинь його в піч, — нехай згорить! Згоріла хижка, згоріла книжка — нічим ворожити. 2) Покраснѣть. Щось у віконце стук-стук!.. так я й згоріла! Уразив її заразом двічи в серце. Вона так і згоріла, та й каже...
Клобучити, -чу, -чиш, гл. Дѣлать войлокъ.
М'Якши́ти, мнякши́ти, -шу́, -ши́ш и м'якчи́ти, мнякчи́ти, -чу, -чи́ш, гл. Размягчать. Сей вітер м'якшить сніг. М'якшить суху ріллю на полі.
Письмацький, -а, -е. 1) Принадлежащій грамотею.
2) Принадлежащій плохому писателю. Письмацькі куколі пшениці не зашкодять.
Похват, -ту, м. Въ выраж.: на похваті. Подъ рукой. Що є в хаті на похваті? — Клямка. Та держить нагаєчку на похваті.
Проситися, -шуся, -сишся, гл. Проситься. Просилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку викишкає. Ой царь невірний красно ся просит.
Річнистий, -а, -е. Рѣчистый.