Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гній, гною, м. 1) Навозъ, пометь. Конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб. V. 1087. 2) Гной, матерія. Чиряк великий, а гною мало. Ном. № 6325.
Засі́ріти, -рію, -єш, гл. Засѣрѣть, начать сѣрѣть; разсвѣтать.
Кидати, -даю, -єш, [p]одн. в.[/p] кинути, ки́ну, -неш, гл. 1) Бросать, кидать. Та й почав мені кидати у пазуху п'ятаки з обох кишень. ЗОЮР. І. 250. Не стій на могилі, не кидай пісочку. Мет. 92. Ой взяли го за реберні та й кинули через дверці. Гол. 2) Оставлять, бросать, переставать. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине. Шевч. 65. Ой не кидай же мене та на чужій чужині. Мет. 78. Кидай... вечеряти: час на коня сісти. Макс. 3)воду. Качать насосомъ. 4)кров. Дѣлать кровопусканіе. 5)сіно. Подавать сѣно при укладываніи его въ стоги. Я вам лучче так чого поможу днів три робить за процент — косить там, чи сіно кидать. О. 1862. IX. 7. 6)лихом об землю. Забыть о горѣ, пренебречь имъ. Кинь лихом об землю та давай погуляєм. 7) кинути оком. Взглянуть, завидѣть. Скілько оком кинути — гора мріла. Кинула оком мати на його вбрання, та й відвернулась. Св. Л. 170. 8) кидати хляще́м. Бросать въ безпорядкѣ, какъ попало. На току повно свиней, а в хаті такий гармидер: миска з водою перекинута, кури поваляли горшки з полиць, а він кинув так хлящем усе хазяйство, а сам пішов на улицю. Кіевск. у.
Миша́стенький, -а, -е. 1), Ум. отъ мишастий. 2) Малорослый, съ мелкими чертами лица (о человѣкѣ). Мнж. 186.
Повикурювати, -рюю, -єш, гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР. І. 290.
Старість, -рости, ж. Старость. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном. № 13954. Старість не радість. Ном.
Траплятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. трапитися, -плюся, -пишся, гл. Случаться, случиться. Левиц. І. 295. Трапляється і десять батьків на году, а мати одна на роду. Міусск. окр. Наталці траплялись женихи. Котл. Н. П. 350. Трапилось лихо. Трапляється, часом тихенько заплаче. Шевч.
Учутка, -ки, ж. = поголоска. Шух. І. 33.
Чертиця, -ці, ж. Дерево съ ободранной вокругъ корой. Вх. Зн. 80.
Чорнобрив, чорнобривий, -а, -е. Чернобровый. Чорнобрив, чорнобрив дрова рубає, а чорнобрива тріски збірає. Чуб. чорнобрива. Кличка коровы. Kolb. І. 65., Ум. чорнобривенький. Шевч. 303.