Жи́лочка, -ки, ж. Ум. отъ жила.
Заку́страний, -а, -е. Взъерошенный, всклокоченный. Одутлуватий, закутраний, він стояв серед хати, понуро оглядаючи кругом себе.
Кабинетний, -а, -е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків.
Китель, -ля, м. Китель. Китель білий, кивер чорний, хлопець гарний і моторний.
Кізочка, -ки, ж. Ум. отъ коза.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Підвидіти, -джу, -диш, гл. Подсмотрѣть.
Погорілий, -а, -е. 1) Погорѣлый. Боюся ще погорілу хату руйнувати.
2) погоріле = погорілля. На погоріле хоч шажок дайте.
Сплітати, -та́ю, -єш, сов. в. сплести, -ту, -теш, гл.
1) Сплетать, сплесть, связывать, связать, свивать, свить. Дивується собі і дума: який би ретязь ще сплести? Тобі рукавички хто сплете. Сплести панчішку. Сплести вінок.
2) Выдумать, сочинить. Дивись, ні за се, ні за те й сплетуть не знать що.
Торочини, -чин, ж. Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что дѣвушки пришиваютъ торочки́ до рушникі́в.