Запа́лювати, -люю, -єш, сов. в. запали́ти, -лю́, -лиш, гл. Зажигать, зажечь. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Запалила свічку. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки.
Заяло́зитися, -жуся, -вишся, гл. Засалиться.
Збуча́віти, -вію, -єш, гл. Одеревенѣть. Старі кості не ворушаться і серце збучавіло.
Кантарок, -рка, м. = кантар.
Косак, -ка, м. Большой ножъ для сѣченія капусты.
Мовча́ння, -ня, с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати.
Обренці, -ців, м. мн. Въ мельничной шестернѣ: два деревянные, желѣзомъ окованные круга, въ которые вставлены цѣвки.
Попідперізуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Подпоясаться (о многихъ).
Розм'єскати, -каю, -єш, гл. Раздавить, размозжить.
Татуньців, -цева, -ве Принадлежащій татунцеві.
