Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бебряний, -а, -е. Бобровый. Рукав бебряний омочу в ріці Каялі. Шевч. (Подражаніе подлиннику Слов. о Полк. Игор., гдѣ стоитъ: «омочу бебрянъ рукавъ въ Каялѣ рѣцѣ»).
Біснуватий, -а, -е. 1) Сумасшедшій, бѣсноватый. Ном. № 6426. 2) Употребл. какъ эпитетъ въ значеніи переносномъ: сумасшедшій. Вже ж і Січ їх біснувата жидовою поросла. Шевч. Ой, дівчино, люблю тебе, не їж хліба — візьму тебе.... Ой козаче біснуватий, нехай не їсть твоя мати. Чуб. V. 482. Осадив назад біснуватих коней. Левиц. І. Ум. біснуватенький.
Глушко, -ка, м. Глухой человѣкъ. Аф. 361.
Муроло́мний, -а, -е. Стѣнобитный.
Осла, -ли, ж. Оселокъ. Угор.
Ощадний, -а, -е. Бережливый, экономный.
Пересмалити Cм. пересмалювати.
Самовладність, -ности, ж. Самовластіе, самодержавіе. Желех.
Храпа, -пи, ж. Колоть на дорогѣ, замерзшая грязь. Тяжко на коні храпою їхати. Н. Вол. у.
Циганство, -ва, с. Цыганство. На́ тобі циганство і панство, коня вороного, ще й хвайду до того. Ном. № 950 (одм.).